logo
КАЛЕНДАР ПОДІЙ
МЕТОДИЧНИЙ КАЛЕНДАР

Куновський Борис Павлович

Він мешкав у затишному будиночку, на тихій вулиці старого рудничного селища, неподалік станції Роковатої. Жив, як і кожен справжній митець, оминаючи повсякденну метушню, усамітнюючись у благословенній тиші своєї творчої майстерні. Стіни майстерні художника не тільки «допомагали» йому, але й зачаровували гостя, який сюди потрапляв, – роботи Бориса Павловича, давнє «вольтер’янське» крісло, книги, квіти, різці, пензлі, палітра…

Народився майбутній художник у Кривому Розі 10 червня 1927 року. Батько був репресований, тож мати виховувала його одна. Після закінчення середньої школи №37 навчався в Дніпропетровському художньому училищі, але закінчити його насудилося. В 1951 році, будучи одруженим почав навчатися в спецгрупі геологів Криворізького гірничого технікуму. Окрім навчання був активним учасником драмгуртка. До спектаклів «Наталка Полтавка» та «Сватання на Гончарівці» виготовив декорації. Грав ролі Возного та Стецька. Та в кінці навчання стався перший інсульт. Тож довелося працювати в тресті «Ленінруда» диспетчером, згодом систематизатором на шахті «Комсомолка».
Весь час малював і прагнув навчатися. І таки став студентом Московського поліграфічного інституту. Навчався на на факультеті художнього оформлення книг та журналів , мріяв бути мультиплікатором. А дома чекали дружина Ольга Максимівна , донькиТетяна та Вікторія. Та в кінці другого курсу знову інсульт. Довге лікування, безнадія та відчай. Але сила духу допомогла повернутися до життя і творчості.
Після повернення працював художником-оформлювачем у криворізькому Будинку науки та техніки, художником на руднику ім. Рози Люксембург. Мріяв бути мультиплікатором.
Бунтівний Бетховен або лукавий Гоголь.
Із 1969 року Борис Павлович почав займатися екслібрисом, і згодом фахівці визнали його як самобутнього автора. Твори Куновського експонувалися в Чехії, Швейцарії, Польщі, Канаді, Бельгії, Великій Британії, завойовуючи почесні дипломи та премії. Роботи криворізького митця увійшли до багатьох престижних європейських та американських каталогів і альбомів.
Києво-Могилянська академія за виконання книжкового знака, присвяченого славному образу засновника цього учбового закладу Петра Могили, прийняла криворізького майстра в члени Києво-Могилянського братства.
Його колекція екслібрисів, створена за більш ніж 30 років творчої діяльності, нараховувала близько 250 графічних мініатюр, основу якої складала Шевченкіана. Роботи, присвячені Кобзарю, були виконані для Меморіального музею в Києві, Канівського музею, музею Кобзаря в Палермо (Канада), музею-заповідника «Слово о полку Ігореве» з Новгорода-Сіверського, на замовлення багатьох книголюбів України, Росії, Казахстану.
Присвячував він свої роботи і нашим землякам: художнику Григорію Синиці, екологу та громадському діячеві Миколі Коробко, жінці-космонавту Світлані Савицькій, простим людям – пасічнику, друзям, коханій.
Серед портретних екслібрисів вражали бунтівний Бетховен, замислений Пушкін, тужливий Лермонтов, лукавий Гоголь, хитромудрий іспанець Сервантес, поривчастий Володимир Висоцький.
Національний стиль
Ще одне захоплення Бориса Куновського – різьба по дереву. Надзвичайно професійні, оригінальні роботи виконані у своєрідному національному стилі. Автору цих рядків на все життя запам’яталася серія образів, присвячених героям Миколи Гоголя: Одарці та Карасю, Вакулі і Чорту, пихатим Івану Івановичу й Івану Никифоровичу. А герой народних казок Дідько Лисий створений художником із незвичайного кореня, знайденого у селищі Веселі Терни. Всі ці образи незмінно викликали захоплення у багатьох відвідувачів його майстерні….Незважаючи на численні хвороби, у свої 74 роки Борис Павлович був запальний та енергійний, незмінно працював у майстерні, виношував нові плани. В останній рік свого життя його відзначили знаком «За заслуги перед містом».Готуючись до свого 75-ліття, він мріяв влаштувати велику виставку власних робіт, видати ювілейний альбом екслібрисів, гравюр та живопису, проілюструвати кілька книжок місцевих авторів. Але, на жаль, не судилося. 1 березня 2002 року Бориса Павловича не стало.
Нам залишилася пам’ять про нашого дорогого друга, колегу, великого патріота України і міста, за яке він вболівав, та невеличка колекція його екслібрисів, що експонується у місцевому краєзнавчому музеї.

Generic selectors
Тільки точні відповідності
Пошук у назві
Пошук у вмісті
Шукати в публікаціях
Пошук на сторінках
Фільтрувати за категоріями
Новини
Оголошення
Проекти

Контакти
  • Україна, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Таісії Буряченко, 17
  • +38 056 448-00-78
  • kzsh37@ukr.net
Архiв новин